День пам’яті жертв голодоморів

 Голодомор - масовий голод, що охопив обширні території і призвів до значних людських жертв на території Української РСР в першій половині 1933 року на тлі голоду в СРСР в 1932-1933 роках. Політичні опоненти більшовиків називали організацію голоду на Україні в цей період їх самим страшним злочином.
Історичні факти:
Економічно обгрунтована примусова колективізація в СРСР у 1929-1930 роках призвела до різкого занепаду сільськогосподарського виробництва, у тому числі й хліба. Проте план хлібозаготівель був збільшений. У 1930 році з України вивезли 7,7 млн тонн зерна, яке головним чином пішло на покриття експортних зобов'язань країни. У 1931 році республіка знову повинна була здати планові 7,7 млн тонн, у той час як урожай зерна знизився до 5 млн тонн.
У 1931 році в п'яти регіонах СРСР - в Західному Сибіру, Казахстані, на Уралі, на Середній і Нижній Волзі - внаслідок посухи був неврожай, що значно скоротило хлібні ресурси країни. Некомпетентна політика в сільському господарстві і екстенсивний експорт зерна урожаю 1931 року зробили ситуацію критичною. У 1932 році вийшов ще більший спад виробництва продуктів харчування, і насамперед за рахунок основних хлібовиробних районів СРСР - зернових районів УРСР і Кубані. До початку осені 1932 року країна почала відчувати труднощі з забезпеченням міського населення продовольством. До початку весни 1933 року в цілому по країні ситуація з продовольством була важкою - перебої з продовольством були навіть в Москві та Ленінграді і в ряді військових округів РСЧА. Голодували Західна Сибір, Урал, Середня і Нижня Волга, ЦЧО. Але ситуація на Україні, Північному Кавказі і Казахстані була вкрай гострою.
Масові масштаби смерть від голоду прийняла на початку березня 1933 року. ОГПУ вело облік померлих тільки до 15 квітня 1933 року. За цим зведеннями кількість жертв за чотири з половиною місяці склало 2420 тисяч 100 осіб. Випадків людоїдства - 2500.
За даними вітчизняних істориків, кількість жертв в Україні визначено у 7 млн 200 тисяч осіб. За даними комісії конгресу США ця цифра складає 10 млн осіб. У 2003 році французькі демографи дійшли висновку, що в 1932-1933 роках Україна не дорахувалася 4,6 млн людей.
За оцінками російських учених, 2 млн людей загинули в Казахстані і Киргизії та 2-2,5 млн. - в РРФСР. При цьому дані ЗАГСів свідчать, що й на Україну, і в інших республіках СРСР люди гинули незалежно від їх національності.
У лютому 1933 року, коли голод на Україні та Північному Кавказі прийняв гігантські масштаби, а колгоспні засіки перед посівною кампанією виявилися порожніми, був прийнятий указ ЦВК і РНК "Про допомогу в сівбі колгоспам Україна і Північного Кавказу", згідно з яким цим регіонам виділялася насіннєва позика . Голод вдалося ліквідувати тільки до початку 1934 року.
Серед як істориків, так і політиків не досягнуто спільної думки щодо причин, що призвели за собою Голодомор. Існує точка зору, згідно з якою масова загибель населення України від голоду була багато в чому викликана свідомими і цілеспрямованими діями радянського керівництва. Одночасно висловлюється альтернативна думка, що ці події були непередбачуваних наслідком проведення радикальних економічних реформ в кінці 20-х - початку 30-х років ХХ століття в СРСР.
ООН визнала голод 1932-1933 років трагедією України та інших республік колишнього СРСР. На 58-й сесії Генасамблеї ООН (2003) більшість країн-учасниць СНД, у тому числі Росія і Україна, прийняли Спільну заяву, в якій висловили співчуття мільйонам росіян, українців, казахів і представників інших народів, що стали жертвами голоду в СРСР. Події 1930-х років названі в заяві "трагедією", а не "геноцидом".
Згідно з указом президента Леоніда Кучми від 1998 року в останню суботу листопада на Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. C 2000 року ця дата стала відзначатися як День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій.